Інтерв’ю посла Суверенного Військового Мальтійського Ордену

 

Склад іноземного дипкорпусу в Україні поповнився ще одним посольством. Новопризначений посол Суверенного Військового Мальтійського Ордену Пауль Фрідріх фон Фурхерр — не новачок у дипломатії, хоча у своєму житті встиг побувати й топ-менеджером великого концерну, і приватним адвокатом, і суддею в одній із земель Німеччини. Посол ще не до кінця перебрався до Києва з Мінська, де він служив останні вісім років. Він розмовляє російською мовою, ретельно добираючи слова, вперто залишаючи простір для інтерпретацій, і це зазвичай пробуджує додаткове бажання довідатися більше про мету його місії саме тут і саме тепер.

— Проясніть, будь ласка, непорозуміння. Мальтійський орден — це що: держава чи громадська організація (на кшталт Червоного Хреста)? А якщо держава, то як
пояснити, що вона не має своєї території?

По-перше, Мальтійський орден — це держава, а в ній є підрозділи, відповідальні за доброчинність. По-друге, в Мальтійського ордену є територія. Як ви знаєте, Рим стоїть на семи пагорбах. На одному з них — Ватикан. Поруч — пагорб Авентін, там — екстериторіальна земля Мальтійського ордену.

— Чи є ще приклади такої маленької держави з такими великими амбіціями?

Я вже не знаю щодо амбіцій у буквальному значенні — ані в правлячого князя, глави держави, ані в уряду ордену їх немає. Інша річ — духовні амбіції, але, боюся, це прозвучить невдало.

— Доброчинна діяльність начебто б не викликає запитань (хоча в Україні трапляються казуси). А от що стосується міжнародної активності та дипломатії?

— Гадаю, що ці два напрями треба розділити. Гаслом Мальтійського ордену вже понад тисячу років є «Зберігати віру, допомагати бідним». Це найголовніша ідея, яку Мальтійський орден реалізує. Крім гуманітарної допомоги… треба розуміти, що під гуманітарною допомогою ми розуміємо не тільки посилки з продуктами чи одягом… Ну от, хороший приклад: коли на Гаїті стався землетрус, першими, хто там опинився в складі підрозділу Task Force, був Мальтійський орден, потім уже підтяглися ООН та інші: США і так далі. Task Force чудово організований, у ньому не має значення ані релігія, ані національність. Тут треба пам’ятати, що, власне, Мальтійський орден — католицький, його членами можуть бути тільки католики. А що ж до його організацій, які в нього входять, там немає жодних обмежень.

Орден також активно займається міжнародною дипломатією. Якщо до нього звертаються з приводу розв’язання делікатних неполітичних проблем, ми завжди готові допомогти. Ми самі не проявляємо ініціативи, але відгукуємося на прохання виступити посередниками, і цьому є багато прикладів.

— Ви так обтічно висловлюєтеся… Можете назвати ці приклади?

— Я б не хотів конкретизувати, це не в моїй компетенції. Скажімо так: у світі чимало конфліктів, і в вирішенні багатьох із них, де задіяно міжнародні організації — ООН та інші, — бере участь Мальтійський орден. Докладніше не розповідатиму. Один із принципів ордену — нерозголошення конфіденційної інформації, це питання довіри. Одна з причин, з яких до нас звертаються, — це репутація і довіра.

— У такому разі можете пояснити мотивацію: навіщо вам це треба?

— Я вже процитував наш девіз «Зберігати віру, допомагати бідним». Ми виходимо з того, що у світі завжди є конфлікти. Де конфлікти, там бідність. Отже, там нива для нашої роботи. Я вже сказав, що в нашому розумінні гуманітарна діяльність — це не тільки розподіл їжі, одягу й ліків. Це збірне поняття багато може в себе включати. Передусім права людини, яких не вповні дотримуються в багатьох країнах. Або організація охорони здоров’я. Або недосконале законодавство. Діапазон досить великий.

— Тоді як орден бачить свої цілі в Україні, якою вона є станом на сьогодні?

— По-перше, хочу підкреслити, що відкриття посольства Мальтійського ордену в Києві відбулося з ініціативи української сторони. Це важливо, бо в багатьох державах, з якими ми підтримуємо дипломатичні відносини, наша робота здійснюється з сусідніх країн. Тут жодної загадки: питання грошей і ресурсів. У цьому випадку український уряд запрошував нас неодноразово й наполегливо, ось чому ми відкрили представництво.

Орден прийшов в Україну не вчора. Ми були досить активні на Заході країни в часи Австро-Угорської імперії. Якщо вести мову про свіжішу практику, ми були присутні у вигляді дочірнього організму — «Мальтійців Німеччини», беручи участь у різних благодійних програмах. Наша німецька організація — це дуже ефективний, налагоджений організм із чималими ресурсами. Вона саме зосередилася на допомозі Румунії, Україні і ще буквально двом-трьом країнам. Я тільки-но прибув у вашу країну і поки що знайомлюся з обстановкою, але ми хотіли б розширити нашу діяльність, включивши не тільки Західну Україну, а й Центр, і Схід. Ми сподіваємося, що нам підуть назустріч як місцева влада, так і прості люди. Допомога Мальтійського ордену має у світі бездоганну репутацію, сподіваюся, тут буде те саме.

А щодо інших питань, то Україна як держава існує всього двадцять років, не дивно, що в ній є низка відкритих проблем. Деякі з них можна допомогти вирішити засобами дипломатії.

— Тоді як ви оцінюєте сучасний стан України як країни і як держави?

— Знаєте, маю власний девіз — правило, яке я сам собі виробив і якого незмінно дотримуюся: «Ніколи не коментуй країни, в якій працюєш як дипломат». Це не означає, що в мене немає своєї думки. До того ж мене недавно призначили. Я багато знаю про Україну, але загалом приїхав сюди вчитися й скласти своє уявлення про стан речей. Зрозуміло, є чимало інформації, є результати зустрічей з моїми колегами, послами європейських держав, але я завжди намагаюся покладатися на власні враження. Поки що здається, що українська влада не настільки зацікавлена в контактах, як очікувалося (зважаючи насамперед на українську ініціативу у встановленні дипломатичних відносин). Це не критика, це констатація. Все-таки в мене це не перше місце служби як посла, і в інших країнах готовність до розмов була трохи вищою. Сподіваюся, що ситуація зміниться.

— Логічно було б припустити, що раз уже вас запросили, то буде зроблено наступний крок, і відповідні високі функціонери з української сторони захочуть як мінімум зустрічатися…

— Зауважте, це ви сказали!

— Добре, тоді я переформулюю своє запитання. Як ви оцінюєте нинішні перспективи України як країни і як держави — на підставі того, що вам уже відомо?

— Я не хочу робити компліментів, обмежуся фактами: Україна — найбільша європейська країна; її населення — 46 чи 47 мільйонів, було більше, зараз менше. Україна у принципі — дуже багата країна, більшість населення прекрасно освічена. І найголовніше: Україна завжди була частиною Європи з її культурою. Зрозуміло, що Україна має регіональну своєрідність. За двадцять років різницю не вдалося подолати, але це справа часу й терпіння.

— Оскільки ви переймаєтеся питаннями прав людини, важко обійти обвинувачення на адресу нинішньої української влади: процеси, які багато хто вважає політично мотивованими, правосуддя, яке багато хто вважає упередженим… Ви готові висловитися з цього приводу?

— Ви ж розумієте, що будь-яке посольство відстежуватиме такі питання, тим більше що я сам за освітою юрист. Але від конкретних висловлень я утримаюся. Разом з тим я впевнений, що багато конфліктів удалося б пом’якшити з допомогою діалогу. З історії ми добре знаємо наслідки ситуацій, коли хтось опиняється в ізоляції, і можливість впливати з обох боків заблоковано. Завжди можна знайти вихід з глухого кута, залишаючись при своїй думці. Зокрема, наш орден має у своєму розпорядженні кадри дипломатів, які знайдуть прийнятне рішення.

— Мальтійський орден — католицький орден. Виходячи з вашого девізу, чи маєте ви намір займатися прозелітизмом, тобто поширенням християнства в його католицькому варіанті в країні, де є мінімум три православні конфесії, одна греко-католицька церква й чимало римо-католицьких парафій, не кажучи про протестантів?

— Виходячи з мого попереднього досвіду, можу запевнити, що орден дуже близько співробітничав із православною церквою в Білорусії, у мене склалися по-справжньому близькі, дружні стосунки з митрополитом Мінським Філаретом. Ми не маємо наміру втручатися в розбіжності між церквами в Україні, у нас чудові стосунки з греко-католиками, у нас прекрасні стосунки з єврейською громадою. Ми сподіваємося їх тільки розвивати. Зрештою, всі ми насамперед люди, а потім уже представники тієї чи іншої конфесії. До того ж слід розрізняти завдання окремо ордену загалом, окремо його уряду й окремо його дипломатів.

— В Україні, виходячи з попереднього досвіду, по-різному ставляться до іноземних благодійних організацій. Багато хто вважає, що це форма втручання у справи країни, інші вважають, що іноземну допомогу неминуче розкрадуть. Як ви розраховуєте подолати недовіру?

— Буває важко довести, що наша допомога потрібна передусім не нам самим. Точно так само, як буває важко зрозуміти, чому гуманітарні вантажі, призначені для найбідніших громадян країни, мають обкладатися митом. Нещодавно мене запросили як консультанта відвідати бельгійську організацію Malta International. Я приїхав в офіс, як і зазвичай, у костюмі з краваткою, бачу: коридором бігають люди похилого віку в джинсах, тягають коробки з гуманітарною допомогою. Мене підводять до одного з них, знайомлять: «Ось брат короля, його королівська високість принц Саксен-Кобург-Готський. А ось принц Габсбург». Вони волонтери, двічі на тиждень приходять сюди працювати безплатно. Вони споряджають вантажівку з необхідними речами, яка їде через усю Європу, а на кордоні її зупиняють на кілька днів і вимагають гроші… Це відбувається в Молдавії, Румунії, Україні. За що гроші? Оцим я планую зайнятися тут. Інша річ — можливі зловживання. Знаєте, у нас така сувора звітність, така ретельна бухгалтерія, що не загубиться жодне євро, жоден долар. Ви-клю-че-но.

— Можливо, вам відомо, що в Україні діють самозвані представники різних орденів, які роздають свідоцтва, грамоти, паспорти — зрозуміло, не безплатно. Що ви збираєтеся робити з ними, якщо вони зазіхнуть на репутацію ордену?

— У Словаччині, де я працював, один відвідувач посольства похвалився, що теж є мальтійським кавалером. Я добре знав усіх трьох мальтійських лицарів у країні і поцікавився походженням його титулу. Виявилося, він купив за чималі гроші «мальтійський паспорт» в Ужгороді. Довелося порадити йому забути про гроші, інакше перший же прикордонник (а тоді між Словаччиною та Австрією ще був кордон) забезпечив би йому великі неприємності. Він віддав паспорт мені, і я переслав його в Інтерпол. Якщо такі випадки траплятимуться, я проситиму сприяння українського МВС.

— Ви також, імовірно, чули про розповсюджену в Україні конспірологію: хто боїться «вашингтонського обкому», хто «масонів», хто «світового уряду». Вам доводилося вже стикатися з такими фобіями?

Знаєте, ми не базіки, але оскільки власного інтересу в нашій діяльності немає, то й приховувати нам особливо нічого. На попередній посаді я прямо казав працівникам спецслужб, які мене «вели»: «Хлопці, заходьте в офіс, поговоримо. Ні до чого вам мерзнути, витрачати державні гроші. Скажіть прямо, що вас цікавить?». Звичайно, є божевільні, яких не переконаєш. У Мінську до мене підходить людина: «Чому ви курите?». Я відповідаю: «Бо мені смачно». «Ви, напевно, католик?» — «Чому ви так думаєте?» — «Тому що всі біди від католиків: куріння, наркотики, розпуста, проституція». — «Хто вам це сказав?» — «Я сам читав книжку. Та й у церкві так кажуть». Звичайно, переконувати божевільних — не моє завдання.

— Ви вражаюче говорите російською мовою. А українську збираєтеся вивчити?

— Неодмінно! Я хочу зрозуміти Україну по-справжньому. Я ж приїхав сюди надовго.

 

 

НОВИНИ

анонс:
4000 дітей чекають на подарунки від небайдужих людей
07 Грудень 2017 року
зображення:
анонс:
Мальтійці організували благодійний обід для 200 нужденних
20 Листопад 2017 року
зображення:
анонс:
1-3 вересня у Кам’янці-Подільському пройшли ІІІ щорічні мальтійські маневри волонтерів-рятувальників.
05 Вересень 2017 року
зображення: