Кожна наша зустріч з переселенцями – це безліч історій, які проймають до глибини душі своєю сміливістю, відвагою і болем. Це багато сліз, багато любові і обіймів. Кожна їхня життєва історія проходить через нас і закарбовується у наших серцях. Ми продовжуємо цикл історій людей, які були змушені через війну покинути свій рідний дім. Другою є розповідь про підприємців з Маріуполя:
Історія цієї сім’ї із прихистку “Мальтійської служби допомоги” облетіла весь світ. Сім’я Дмитрієвих, будучи вдруге переселенцями та втративши все у Маріуполі, не здалася і відкрила з друзями свій маріупольський заклад з суші у Львові.
До 2014 року їхня сім’я жила біля аеропорту в Донецьку. Далі кілька переїздів подалі від війни і 5 років життя поблизу «Азовсталі» в Маріуполі. 24 лютого, прокинувшись від звуків вибухів і спалахів у небі, вони прийняли чергове складне рішення – виїхати з палаючого міста до Львова.
“24 лютого ми прокинулися о 5-й ранку від звуків вибухів і спалахів у небі. Спочатку Станіслав пішов шукати сховище, стали запасатись продуктами і водою. Я сказала чоловікові, що нам треба вибиратися – якщо сьогодні не поїдемо, то не виберемося вже ніколи. Ми спершу виїхали на Запоріжжя і я молилась всю дорогу, щоб все було добре. Було дуже страшно від звуків вибухів. Ми бачили наших військових і я думала: «Боже, допоможи їм», – розповідає Дарія. – Жодного графіку на залізничному вокзалі в Запоріжжі не було, потрібно було просто чекати. Коли прибув поїзд, людей було море, і лише за допомогою чоловіка вдалося втиснутись у вагон. Мам з дітьми пускали в купе, інші їхали у проході. У нашому купе було 10 людей. Так їхали до Львова 20 годин”.
Спершу Дар’я і Стас разом з дітками жили в одному із прихистків, якими опікується “Мальтійська служба допомоги”. “Ми у прихистку нарешті відчули, що у безпеці. Львів запав нам у саме серце і нам хочеться відповісти на теплу зустріч. Волонтери з прихистку – як наші хресні батьки. У Львові завдяки людям я відчула подих життя і зрозуміла, що хочу тут бути, хочу спробувати ще втретє – заради дітей і майбутнього. Ми, як кожен українець, працюємо на своєму фронті і показуємо своїм прикладом, що ми незламні”, – розповідає Дар’я.
Вони показують фото залишків будинку в Маріуполі, в якому проживали, від бізнесу також нічого не залишилося. “Я вже так втомилась кудись бігти, рятуватися, боятися. Я хочу жити, жити у своїй країні”, – каже Дар’я.
Дар’я і Стас з друзями мали два заклади у Маріуполі. Сьогодні вони відновлюють свій бізнес у Львові. Стас – професійний шеф-кухар, сам розробляє меню. Дар’я займається клієнтами. Вони пишаються своєю роботою і можуть годинами розповідати про роли та суші.
Історія цієї сім’ї є яскравим прикладом незламності українців та неймовірною мотивацією для нашої української команди “Мальтійська служба допомога”, яка з першого дня повномасштабної війни працює у нон-стоп режимі!
